Вітаємо Вас!
Ми - дошкільний навчальний заклад №24 "Калинка"!
Чому саме Сад здійснення бажань? Тому, що в нашому садочку загадуються найсміливіші бажання і всі вони збуваються.
Хочете знати більше - заходьте до нас частіше.
Будемо раді бачити Вас на сторінках нашого сайту!

Сподіваємося кожен знайде в ньому щось цікаве для себе.



07.02.13

Коли дитина готова до школи


Початок шкільного життя – відповідальний момент для кожної дитини. Тож період навчання у першому класі позначений істотними змінами  в її житті. Від того, як вона впорається з ними та адаптується  до нових умов, залежатиме її подальше шкільне життя.
Звісно, батьки та вихователі дошкільнят бажають, щоб їхні діти добре вчилися, нормально вписалися в новий колектив. Проте самого тільки бажання замало, важливо знати закономірності успішної адаптації до школи.
На що варто звернути особливу  увагу вихователям та батькам майбутніх першокласників? Про що вони мають знати насамперед?
Розглянемо найважливіші пункти   успішної адаптації дитини до школи та оптимальної підготовки до шкільного життя.
Ми не будемо вести мову про «предметні знання», на яких  останнім часом  «зациклюються»  батьки дошкільнят, а за їхніми вимогами часто й педагоги дитсадків.
Завдання вихователів – забезпечити психічну й психологічну готовність дитини до школи, підготувати до навчання в нових умовах.
Важливо, щоб батьки усвідомлювали це і не вимагали того, що не відповідає природі дошкільника, а крім того, й самі розуміли, коли саме їхня дитина буде готова до школи.



ФІЗИЧНА ГОТОВНІСТЬ

Традиційно діти до школи вступали у сім років, але нині вони можуть піти до  1-го класу і в шість, і в сім. Закон цього не забороняє. Пізніше навчання варто починати тільки в тому разі, якщо дитині фізично і психічно не готова до нього.
Віддавати дитину до школи можна тоді, коли на момент вступу вона вже досягла відповідного фізичного віку, тобто повних шести років, за умови її психологічної, інтелектуальної та фізичної готовності.
Про фізичну готовність  дитини можемо судити, зокрема за антропометричними показниками розвитку її організму.
Якщо на момент вступу до школи більшість антропометричних показників дитини нижчі від норми, слід замислитися й порадитись з лікарем або психологом, чи варто їй вступати до школи в цей період ( зокрема це стосується шестирічного віку).
Особливу увагу треба звернути на кількість постійних зубів (зрозуміло, ми не беремо до уваги молочних зубів, що є тимчасовими). Цей показник іноді ще називають зубним віком, саме він є вирішальним при визначенні фізичної зрілості малюка. Зрозуміло, найкраще, коли і вага, і зріст наближені до наведених значень або трохи їх перевищують. Але якщо немає хоча б одного постійного зуба на тлі інших позитивних показників, радимо не поспішати віддавати дитину до школи.
Ми усвідомлюємо, що всі діти різні , але, на наш погляд, слід уникати будь-якого ризику, бо за цим – здоров’я, яке досить легко порушити і доволі складно відновити. Тож, шановні батьки, порадьтеся з педіатром, психологом і не приймайте поспішних, невиважених рішень. Здоров’я вашої дитини у ваших руках!


ПСИХІЧНА ЗРІЛІСТЬ

Моральна готовність.
Моральна готовність до шкільної освіти є стрижнем, що закладає підмурівок особистості. В умовах повсякденного спілкування з однолітками і дорослими, а також  у рольовій грі дитина набуває певних знань про соціальні норми.
Уміння спілкуватися з дорослими й однолітками – основа для успішної адаптації  дитини  у школі. Систематично спостерігаючи за поведінкою малюків під час ігор і занять, можна побачити хто з них уміє спокійно й по-діловому звертатися до дорослого із запитаннями, узгоджувати власні бажання з інтересами товаришів; хто прагне захопити найпривабливіші ролі й добивається цього умовляннями, примусом або через конфлікти; хто не вміє проявити себе і свої інтереси, тож задовольняється будь-якою роллю, а хто взагалі не бере участі в діяльності дітей, несміливий чи пасивний у спілкуванні з однолітками і дорослими.
Деякі батьки з різних причин не бажають, щоб їхня дитина відвідувала дошкільний заклад, тож підготовка малюків до школи відбувається у родині, що не завжди сприяє її успішній шкільній адаптації.
Тому важливо, щоб перед школою малюк хоча б два роки відвідував дитсадок, де мав  би можливість влитися в соціальне середовище однолітків і старших дітей, що допоможе на практиці встановлювати стосунки, обмежувати свої бажання, співвідносити власні інтереси з інтересами та бажаннями інших, а отже усвідомити, що не завжди своє «хочу» є важливим для інших. Це приборкує егоїзм. Зрозуміло, дитина має відчувати свою цінність і самодостатність, як активного учасника у спілкуванні з дорослими й однолітками.
У формуванні моральної готовності дуже важливий приклад спілкування батьків дитини з їхніми батьками (дідусем та бабусею) і родичами, іншими дорослими й дітьми. Дошкільний вік – період наслідування поведінки дорослих. Отже, вчинки наших дітей – це віддзеркалення більше ніж 80% наших з вами вчинків, шановні батьки.
Візьміть до уваги.
* Дитину треба готувати до того, що далеко не завжди всі ролі у житті можуть бути цікавими чи даватися винятково за нашими бажаннями, інколи доводиться робити і те, що потрібно іншим, хоч воно і не входить в коло наших безпосередніх інтересів.
*Діти переймають і наслідують наш приклад спілкування,  визначаючи для себе його особливості, фіксуючи межі та правила поводження, запам’ятовуючи інтонації, тембр і висоту голосу тощо.
* На поведінці дитини негативно  позначаються  обіцянки, які не виконуються або постійно відтерміновуються (варто замислитися, перш ніж щось обіцяти малюкові).

Вольова готовність.
Вольова готовність  дитини до шкільного навчання – важлива складова її успішної адаптації.  Уже із самого малечку дитина опиняється перед необхідністю долати певні труднощі, підпорядковувати свої дії певній меті. У зв’язку з цим вона має свідомо контролювати себе, керувати своїми внутрішніми і зовнішніми діями, пізнавальними процесами та поведінкою загалом.
Провідну роль у соціальній зумовленості волі відводять мовленнєвому спілкуванню дитини з дорослими.
Після оволодіння мовленням слово стає для дошкільнят не лише засобом спілкування, а й засобом організації поведінки.
Тому, шановні дорослі, розмірковуймо над словами, виважуймо їх і не даваймо дітям непосильних завдань, щоб менше їм докоряти і відбивати тим самим бажання щось самостійно робити.
Протягом дошкільного дитинства ускладнюється вольова сфера особистості й змінюється її питома вага в загальній структурі поведінки, що проявляється в прагненні долати перешкоди, труднощі.
Про вольову  готовність  дитини можна робити висновок за  сформованістю в неї довільних психічних процесів (сприймання, пам’яті, уваги).
Показники сформованості довільних психічних процесів.
Дитина певний час уважно розглядає той чи інший предмет.
Малюк запам’ятовує уривки, які потрібно вивчити, у розповідях чи малюнках відтворює те, що бачив або чув.
Нескладні завдання , запропоновані дорослими, дитина може самостійно виконати, спираючись на власні сили.
Уміє самостійно обслуговувати себе (вдягається, зав’язує шнурки, прибирає після себе, вмивається, чистить зуби, дотримується особистої гігієни, може випрати шкарпетки й трусики).
Дотримується певного темпу в своїй роботі.
Дотримується правил поведінки.
Уміє правильно реагувати на оцінку дорослими виконаного завдання. (якщо оцінка не позитивна, не ображається, не кидається речами, не падає на підлогу, не тікає…).
Дитина вміє сама оцінювати свою роботу.
Візьміть до уваги.
* Психофізіологічні особливості шестирічних малят не дають змоги в повному обсязі сформувати в них вольову готовність до  шкільного навчання, як у дітей семи років. Це треба враховувати, щоб не ставити перед малюком непосильних завдань.
* Тільки зі спостережень за дитиною можна робити висновок про сформованість у неї вольової готовності.
* Формування вольової готовності дошкільника залежить від його темпераменту, зважайте на це, пропонуючи йому ті чи інші завдання.
* Волю дитини слід формувати, ставлячи до неї сталі вимоги, які не змінюються спонтанно під дією емоцій.

Мотиваційна готовність.
Щоб навчання було успішним , дитина має передусім прагнути нового шкільного життя, серйозних занять, відповідальних доручень. Виникненню таких бажань сприяє мотивація на навчання, на важливу змістовну  діяльність, більш значущу, ніж гра дошкільнят. Прагнення  дитини посісти нове соціальне становище зумовлює вироблення її внутрішньої позиції – мотивації.
Мотиваційна готовність – своєрідний генератор позитивного ставлення до школи. Це той двигун, який допомагає первачкові комфортно почуватися в школі й позитивно ставитися до навчання.
Дослідження психологічного змісту  і структури внутрішньої позиції школяра показали: внутрішня позиція школяра, яка формується на сьомому році життя, є системою потреб, пов’язаних з навчанням, як з новою, серйозною діяльністю, що втілює в собі новий, суспільно значущий, а отже, дорослий спосіб життя.
У шестирічної дитини таку мотивацію до школи ще не сформовано, тож потрібна серйозна клопітка робота щодо її формування.
Дуже важливо, щоб діти отримували позитивну інформацію про школу, а не різні страшилки чи погрози  (от підеш до школи, там не побавишся…).
Визначаємо рівень мотиваційної готовності дитини.
Рівень мотиваційної готовності дитини можна встановити за допомогою бесіди,  в якій можна з’ясувати бажання малого стати школярем та його уявлення про школу.
Відповіді дітей можна поділити на чотири групи.
  1. Прагнення бути школярем, бажання вчитися ґрунтуються на відповідному уявленні про школу: «Усі мають вчитися, щоб потім, коли виростеш, добре працювати».,«Хто добре навчається у школі, той може стати президентом», «Щоб добре вчитися треба бути старанним». Серед цієї групи відповідей будуть одиниці шестирічних малят, бо їхня основна потреба – ще гра, а не навчання.
  2. Прагнення стати школярем ґрунтується на поверховому уявленні: «У школі цікаво, там багато дітей, вчитель ставить оцінки», «У школі краще, ніж у дитячому садку: не треба спати вдень, після уроків можна бігати по подвір’ю скільки завгодно», «На перерві можна виходити в коридор або на вулицю». Так розмірковують більшість шестирічних.
  3. Дитина начебто й правильно уявляє вимоги, які висуває школа, але водночас відчуває побоювання, навіть страх: «Я боюся, що не почую того, що говоритиме вчителька», «А раптом  я не зможу зробити того, що скаже вчителька», «У школі важко, я не знаю чи хочу йти туди – чомусь боюся». Таких відповідей досить багато.
  4. Дитина не бажає йти до школи: «У садочку краще, тут немає уроків і завдань», «У школі погано, бо там не граються і забороняють носити іграшки». На жаль, останнім часом кількість таких відповідей збільшується.
Батьків мають насторожити третя і четверта групи відповідей. Звідси висновок: треба краще ознайомити дитину зі школою і поставитися до цього досить серйозно. Позитивна спрямованість дитини (перша і друга групи) на школу, як на навчальний заклад – найважливіша передумова благополучного її входження у шкільну навчальну дійсність, тобто прийняття нею відповідних шкільних вимог та повноцінного включення в навчальний процес.
Візьміть до уваги.
* Мотиваційну готовність дитини слід формувати через її усвідомлення того позитивного, що очікує на неї у школі, а не на погрозах та залякуванні.
* Підвищити мотивацію дитини до шкільного навчання допоможе приклад батьків та близьких людей (покажіть свої зошити, шкільні нагороди, відзнаки, розкажіть про позитивний досвід шкільного навчання).
* Привабливість для сина і доньки шкільного навчання можна підвищити, створивши порт фоліо досягнень дитини.
* Формуванню позитивної мотивації сприяють позитивні словесні формули підтримки з боку вихователів та батьків («Спробуй ще раз!», «Нічого, не хвилюйся, в тебе все вийде!», «В тебе вийшло краще, ніж минулого разу!»).


Інтелектуальна готовність.
Інтелектуальна готовність до шкільного навчання  пов’язана з розвитком розумових процесів – уміння узагальнювати, порівнювати об’єкти, класифікувати їх, визначати істотні ознаки, робити висновки. У дитини має бути певний обсяг уявлень, зокрема образних і просторових, адекватний мовленнєвий розвиток та пізнавальна активність. На що ж слід звернути увагу в інтелектуальному розвитку вашого малюка?
Інтелектуальна готовність проявляється у загальному рівні розумового розвитку дитини, важливим показником якого є системність уявлень, знань про довкілля, життя природи, деякі соціальні явища.
Батькам варто порадити: читайте дітям книжки про природу, відвідуйте з ними музеї,  зоопарки, ходіть до лісу чи парку. Можна дозовано (обмежено в часі), переглянути відеофільми про природу (тварини, природні явища). Але все це потрібно робити в системі, а не час від часу. Обов’язково розглядайте та обговорюйте з дітьми ілюстрації в енциклопедіях, але знову ж таки дозовано, щоб у дитини в голові  не виникла «каша» з різноманітних фактів. Розкажіть своїй дитині про місто, країну, де вони народилися, важливі події з життя родини.
Намагайтеся відповідати якомога повніше на їх запитання,  а не зводити відповіді до «так» чи «ні». Ваша розгорнута відповідь буде взірцем для дитини, як треба відповідати. Заохочуйте малюка до чіткого формулювання запитань.
Інтелектуальна готовність визначається за рівнем розвитку пізнавальної діяльності дитини (уваги, пам’яті, мислення, мовлення).
Стимулює та розвиває пізнавальні здібності дитини робота з конструкторами, мозаїками, пазлами. Конфігурацій і сюжетів у них нині досить багато. Знову ж таки пам’ятайте про вік дитини: що менша дитина, то більшими мають бути елементи пазлу і простішим його сюжет.
Малювання – це спроба малюка пізнати та відобразити світ, в якому він живе, своє ставлення до нього. Мова малюнка образна, сповнена різноманітних смислів. От чому важливо розпитувати дітей, що вони намалювали, чому саме так. Це допоможе дорослому краще зрозуміти світ і думки дитини, а подекуди й визначити шляхи корекції її бачення.
Інтелектуальну готовність дитини визначаємо також за володінням нею деякими елементарними навчальними навичками – здійсненням звукового аналізу слова, читанням (по літерах, складах, або зв’язним – цілими  словами), лічбою та обчисленням, підготовленістю руки до письма.
Істотною допомогою для батьків можуть бути дитячі журнали. Чому саме журнали? А тому, що зі шкільними підручниками діти зустрінуться у школі, тож передчасна зустріч з ними може знизити інтерес і негативно позначитися на адаптації дитини до школи.
Водночас ця позиція аж ніяк не вказує на те, що дитина до 6 років обов’язково має оволодіти читанням, лічбою, письмом. З цим треба бути вкрай обережними й терплячими.
Не змушуйте дітей до жодних навчальних дій. Формуйте бажання. Готуйте до навчання, пам’ятаючи: тільки бажання та інтерес дитини є ключем до цього процесу.

І на завершення: різнобічно розвинена дитина з меншими втратами подолає складний шлях адаптації до школи, а отже, шанс стати успішною буде реалізовано краще. Найголовніше, маємо пам’ятати: спільні зусилля вихователів та батьків зі створення сприятливих умов адаптації дитини до школи створять умови для продовження її безпечного, а отже, щасливого дитинства, в якому її розуміють і приймають такою, якою вона є – реальною, а не ідеальною.


Олександр Кочерга
канд. психол. наук, доцент, заступник директора
Інституту післядипломної освіти,
Київський університет імені Бориса Грінченка