Вітаємо Вас!
Ми - дошкільний навчальний заклад №24 "Калинка"!
Чому саме Сад здійснення бажань? Тому, що в нашому садочку загадуються найсміливіші бажання і всі вони збуваються.
Хочете знати більше - заходьте до нас частіше.
Будемо раді бачити Вас на сторінках нашого сайту!

Сподіваємося кожен знайде в ньому щось цікаве для себе.



03.02.15

Що варто знати про покарання

Запам’ятайте, дитину не карають:

1. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, неврівноваженого — за плаксивість.
2. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Краще підтримати її.
3. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини.
4. За повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування).
5. За забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин.
6. За прорахунки самих батьків.

7. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.
8. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, що  погіршить їх взаємини.
9. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п’яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.
10. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного.
Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.
Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної.

Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків.