Іноді величезною проблемою для
дорослого стає привести свого малюка до дитячого садка і залишити його там. БЕЗ
СЛІЗ! Тобто залишити дитину в садку — проблема не така велика. Проте зробити
так, щоб малюк не розплакався, не хапався щосили за маму, тата чи бабусю, не
кричав так, що чутно навіть за три квартали, — ось справді складне завдання. У
цій статті ми розповімо батькам про те, як змінити ситуацію, зробити так, щоб
дитина йшла в садок із задоволенням та усмішкою, не почувалася кинутою і
самотньою, не переживала прикрість і нерозуміння.
Спершу проаналізуємо, що відчуває
дитина, яку привели до дитячого садка. Наприклад, якщо це сталося з нею вперше.
-
Дитині дуже страшно, оскільки все здається
абсолютно незнайомим.
-
Дитина
не розуміє, навіщо її сюди привели.
-
Вона
дуже хоче повернутися туди, де їй тепло, спокійно і звично, тобто додому.
-
Вона
боїться нових людей — нянечки, виховательки та інших незнайомих дорослих.
-
Малюк
поки що не вміє знайомитися з дітьми і вважає навколишнє середовище ворожим для
себе.
-
Він
ще не готовий відірватися від мами або тата, не почувається в безпеці, коли їх
немає поряд.
І це ще не всі почуття, які
переживає дитина. При цьому вона ще не може повністю усвідомити їх і висловити.
Якщо ви запитаєте в малюка, чого він плаче, він не зможе відповісти вам.
А що відчуває дитина, яка в садку
вже не вперше, але при цьому ніяк не хоче відпускати свою рідну і улюблену
людину?
-
Малюк
може досі відчувати страх перед новими обставинами або вихователькою (нянею).
-
Він
може відчувати образу на батьків за те, що вони залишають його самого і йдуть.
-
Дитина
могла стати жертвою дитячої агресії в попередні дні, і тому відчуває страх,
відмовляється залишатися в групі.
Навчіться «відпускати» дитину
емоційно, тоді і їй буде набагато легше.
Чого нам, дорослим, не треба
робити, якщо ми хочемо без проблем піти з дитячого саду на роботу або у
справах?
-
Не
треба залякувати дитину дитячим садком в інший, «недитсадковий» час («Якщо
погано поводитимешся, віддам тебе в садок на весь день!»).
-
Не
слід погіршувати ситуацію, раз у раз повторюючи дитині про те, що вам треба
скоріше йти, що вам ніколи, що ви спізнюєтесь на роботу. Намагайтесь планувати
свій ранок так, щоб у вас був час поспілкуватися з дитиною, спокійно дійти до
садка, поговорити з вихователькою, обійняти і поцілувати свого малюка. Інакше в
дитини виникне відчуття, що ви від неї біжите геть.
-
Не
говоріть дитині, що, якщо вона плакатиме, ви взагалі за нею не прийдете. Малюк
обов’язково запам’ятає ваші слова. Вони його злякають, адже найбільший дитячий
страх — це страх загубитися і залишитися самому. Тоді гучна істерика наступного
дня вам забезпечена.
-
Не
брешіть дитині. Не можна говорити малюкові, що нікуди не підете, і при цьому
йти тоді, коли він захопився грою. Це дуже боляче і прикро.
-
Не
обманюйте дитину, кажучи, що нікуди не підете. Вона сприйматиме це як обман.
А тепер розглянемо правильне
розв’язання проблеми.
-
Перш
ніж вести малюка до дитячого садка, намагайтесь створити позитивний образ садка
у його свідомості. Розповідайте про те, як у садку цікаво, як весело грати з
дітьми, дізнаватися щось нове, які там є іграшки.
-
Почніть
освоювати територію садка ще до того, як малюк його відвідуватиме. Попросіть
дозволу погуляти на майданчику, зайти в групу, походити по коридорах. Для
дитини дуже важливо, щоб обстановка була хоч трохи знайомою.
-
Знайдіть
хорошу, розумну, добру, люблячу дітей виховательку. Вона не повинна кричати,
принижувати дітей, бути байдужою. Познайомте з нею малюка заздалегідь. Можливо,
навіть поводіть дитину деякий час у групу просто на прогулянку.
-
Ще
до початку відвідування садка створюйте більше таких ситуацій, у яких дитина
могла б спілкуватися з іншими малятами. Навчіть її грати в спільні ігри,
знайомитися, ділитися, відстоювати свої інтереси.
-
Іноді
причина дитячих сліз у садку — небажання батьків відпускати малюка. Тому спершу
розберіться з власними почуттями. Якщо мама, ледь не плачучи, тримає малюка за
ручку і насилу відпускає до дітей, малюк плакатиме і сам, намагаючись викликати
ще більшу жалість у мами. Переконайте себе, що в дитячому садку дитині
комфортно, що їй весело грати з малятами, що ви знайшли хорошу виховательку
тощо.
-
Якщо
ви розумієте, що вам важко впоратися з емоціями, а комусь із близьких зробити
це простіше, або дитина когось із близьких відпускає легше, нехай саме ця
людина і відводить малюка до садка. Наприклад, з мамою розлучатися важко, а з
татом трохи легше? Тоді нехай тато відводить дитину вранці.
-
Хваліть
малюка «за мужність і героїзм», якщо він зумів впоратися зі своїми емоціями,
тобто якщо раніше він плакав, а сьогодні спокійно вас відпустив, не забудьте
увечері похвалити його.
-
Давайте
малюкові в садок його улюблені м’які іграшки, які символізують домашній затишок
і тепло. Іграшки допоможуть дитині впоратися з почуттям самотності.
-
Можете
дати дитині сімейні фото. Тоді вона відчуватиме, що ви поруч. Їх можна
прикріпити в шафці.
-
Частіше
говоріть малюкові про те, як ви його любите. Розкажіть про свої почуття, які
виникають у вас тоді, коли він у дитсадку: «Я дуже сумую за тобою. Але я знаю,
що тобі в садку добре і весело. Час мине дуже швидко. Я за тобою прийду, і
разом ми гулятимемо. Я теж чекаю вечора».
д Джерело - журнал "Зростаємо разом"
д Джерело - журнал "Зростаємо разом"